Часи Другої світової війни стали тяжким випробуванням для кожного міста, району чи села. І, не залежно від розміру і розташування, всюди знають ціну перемоги і бережуть пам’ять про тих, хто віддав за неї життя.
Гайворон – місто в Кіровоградській області, що розташоване на правому березі Південного Бугу. З 2020 року віднесено до складу Голованівського району і є адміністративним центром Гайворонської громади. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Роки окупації
Найбільшими підприємствами міста з давніх-давен вважається тепловозоремонтний завод і Завалівський графітовий комбінат. З початку окупації району ці підприємства разом із частиною робітників були вивезені в тил. В евакуації підприємства продовжували працювати на оборону країни. До м. Уфа також було вивезено Гайворонське профтехучилище (як тоді називався аграрний ліцей).
Гайворон та найближчі населені пункти були окуповані з 28 по 2 серпня 1941 року. З самого початку окупації німці безжально грабували та знущалися з мирних мешканців.
Всіх, хто був здатен працювати, силоміць вивозили до Німеччини на важкі роботи. Людей вивозили, як худобу, в закритих товарних вагонах. За приблизними підрахунками було вивезено більше 400 жителів Гайворонщини.
Найважче прийшлося євреям. Вночі, з 15 та 16 лютого 1942 року у с. Хащувате німці знищили 986 громадян єврейської національності, у тому числі 376 дітей. Загалом за роки окупації району розстріляно більше півтори тисячі осіб єврейської національності, і 541 дитину серед них.
У багатьох населених пунктах району активно протидіяли ворогам підпільні організації. Такі групи були організовані в Таужному, Хащуватому, Сальковому, Червоному та інших селах. Гайворонський райком партії також перейшов у підпілля.
З 1943 року починають створюватися партизанські загони. В серпні був створений партизанський загін «Прибужець». В жовтні 4-й Український фронт надіслав десант на допомогу народним месникам. Десантники зв’язались з партизанами «Прибужця» та інших груп і об’єднали їх в один партизанський загін «Буревісник». Партизани діяли сміливо і рішуче: організовували напади на військові угрупування окупантів, громили обози, знищували ворожу техніку і живу силу, руйнували залізничні колії та пускали під укіс потяги.
У листопаді 1943 року партизани знищили румунську жандармерію у с. Бандурове. Потім, на жаль, гітлерівці спалили багато будинків у селі.
Партизанський загін «Буревісник» об’єднав значну кількість підпільників, що діяли в Гайвороні та селах, 27 офіцерів з німецького табору для військовополонених.
У серпні 1943 року керівника підпільного райкому партії Миколу Зимоліна було знищено.
Підпільники краю тримали зв’язки з партизанами Вінниччини, чиї загони діяли в Шабелянських лісах.
Звільнення та ціна перемоги
Гайворон та найближчі села звільняли війська 4-ї гвардійської армії під командуванням генерал-лейтенанта І. В. Галаніна, а також частини 5-ї гвардійської танкової армії на чолі з маршалом П. О. Ротмістровим. Це була Умансько-Баташанська операція.
Важкі бої йшли за село Хащувате і переправу через Південний Буг. Село Бандаурове звільнили останнім, це сталося 14 березня 1944 року.
Ціна перемоги для Гайворонщини висока. За роки війни загинуло майже 4,5 тисячі мешканців району. Більше 2-х тисяч загинуло у боях з окупантами, 2 тисячі зникло безвісти, 333 особи померли від поранень, 101 особа замучена в полоні окупантів. Більше 600 людей поховано в братських могилах і серед них – офіцери, сержанти, солдати, а також підпільники і партизани.
На фронтах Другої світової війни воювало більше 12 тисяч мешканців Гайворонщини. Значна кількість із них має ордени та медалі.