Особливості природних умов степової Кіровоградщини, віддаленість від кордонів із противниками призвело до того, що влада не передбачала створення в області широкого партизанського руху на випадок війни. Тим паче, що воєнні закони СРСР кінця 1930 року пропагували виключно ведення наступальної війни на ворожій території.
Тільки органи безпеки готували заздалегідь на випадок війни спеціальну агентуру, перед якою крім спеціальних завдань, створили завдання розгортання збройної боротьби проти можливих загарбників. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Перші підпільні об’єднання на Кіровоградщині
Створенням підпілля займалися органи НКВС, партії, військова розвідка. У 1941 році німці почали швидко наступати, більша частина підпільних об’єднань не встигла підготуватися до переходу на нелегальне становище.
З початком окупації Кіровоградщини винищувальні загони повинні були стати гарною базою формування партизанських об’єднань. Головною локацією їх роботи був ліс на території Знам’янки, Кам’янського району. Проте підготовлене дуже швидко комуністичне підпілля не змогло протидіяти спеціалістам з німецьких спецслужб.
У звіті про роботу німецької таємної поліції за 1941 рік є повідомлення про те, що перші диверсійні групи почали з’являтися під Знам’янкою, але вони були швидко ліквідовані. Диверсії на залізниці повністю припинилися. Тобто можна вважати, що район був очищеним від партизанів. Та ворог даремно так думав.
У Кропивницькому є вулиця названа в честь Олени Бур’янової. Ця жінка була засновницею партизанського руху. Вона закінчила педагогічний університет й почала працювати вчителем в Кіровоградській середній школі. Молода вчителька отримала довіру й повагу від учнів. Зрозумівши це, Олена розгорнула антифашистську діяльність. Вона активно допомагала військовополоненим, підтримувала зв’язок з партизанами. До неї долучилися студенти. У 1943 році Олену арештували окупанти, пізніше її розстріляли разом з іншими підпільниками.
Як виявилося, що Бур’янову та її групу здав підпільник зрадник, її колишній учень. Він подався до німецької контррозвідувальної групи «Оріон», яка протидіяла формуванню радянського підпілля.
В Олександрії також був створений підпільний батальйон, який не виправдав себе. До нього входили прості люди, які не володіли навичками ведення партизанських об’єднань. Зрадники вказали німцям місцеперебування партизанів, всіх розстріляли.
Розвиток партизанства й підпілля
Буквально в кожному населеному пункті Кіровоградщини були патріоти, які ставали на двобій з німцями. Варто відзначити, що після визволення області комітет компартії почав вести облік і реєстрацію учасників підпільного й партизанського руху.
Велику роль у розгортанні партизанських об’єднань в нашій області відіграли врятовані з полону солдати, командири червоноармійці. Так у Новомиргородському районі активно діяла група месників, які належали до підпільників. В склад цієї групи входили колишні бійці визволені з полону.
У 1942 році поступово відновили організаційну структуру сил радянського опору. У Холодноярівський ліс відправили підпільницьку групу з 6 осіб. Через три місяці в неї увійшло понад 1000 осіб. В місті Кіровограді станом на 1942 рік діяли два найбільші підпільні об’єднання: ім. Кірова й ім. Ворошилова. За кожною групою стояло кілька сіл.
Підпільники активно взаємодіяли з партизанами: займалися розповсюджуванням листівок, допомагали визволяти людей із в’язниць окупантів, робили диверсії на заводах.
Якщо дивитися офіційну статистику, то в ній зазначено, що станом на 1943 рік за 3 місяці партизани разом з підпільниками Кіровоградщини знищили понад 40 ешелонів ворога. Крім того, вони підірвали кілька разів залізницю в районі села Цибулеве, вбили 3 окупантів. Особливо діставалося зрадникам, які перейшли на сторону гітлерівців. В Олександрії вбили старосту, який перейшов на сторону окупантів й чинив знущання з військовополонених.
Таким чином, партизани й підпільники з Кіровоградщини зробили великий внесок у перемогу над гітлерівцями.