Як виявляється навіть французи зробили великий вклад для нашого міста. Один з відомих постатей, які віддали половину власного життя на покращення життя в місті є Дюк Рішельє. Цей чоловік став візитівкою міста. Не багатьом кропивничанам відомі моменти життя француза, які тісно переплітаються з містом на сивому Інгулі. Про те, як жив, та що робив в Єлисаветграді Рішельє читайте далі в статті на kropyvnytskyi-yes.com.ua.

Біографія

Його повне ім’я звучить – Арман Еммануель Септимані дю Рішельє. Він був прямим нащадком знаменитого французького герцога кардинала Рішельє. Відомий як церковний діяч, він багато в чому визначав політику Франції. Коли у 1790 році відбулася Велика революція, правнук кардинала Дюк вступив служити до армії.

Француз з несприйняття цієї події вирішив залишити свою батьківщину і отримавши офіцерське звання почав служити в полку Кутузова, який базувався в місті Єлисаветград. Дюк був хоробрим чоловіком, він відзначився при штурмі Ізмаїла у загоні полковника Гудовича. За бої там Рішельє нагородили званням святого Георгія та золотої шпаги, він отримав звання генерал-лейтенанта.

Великий внесок він зробив і для Одеси. Важливою сторінкою його біографії є участь в заселенні степів Причорномор’я і Єлисаветграду. Разом зі своїм земляком він розбудував два великих міста. Основною робочою силою були козаки. Уважний француз помітив велику майстерність будівельників.

Він прийнявся великою повагою і любов’ю до козаків. Багато часу приділяв спілкуванню з ними, радився в різних питаннях. Цікаво, що із заснуванням Одеси багато єлисаветградських купців переселилися туди і одними з перших від Рішельє отримали місця для побудови власних будинків і лавок. Одні з таких: А. Железцов, С. Кленов.

Початок кар’єри, боротьба з чумою в Єлисаветграді

У 1803 році Рішельє обрали міським головою Одеси. Через два роки його правління, він став генерал-губернатором у Єлисаветграді. Влітку в наше місто прийшла страшна біда. Сюди завезли з Одеси чуму. В боротьбі брали участь сили місцевої влади. Губернатор Рішельє взяв ситуацію в свої руки. Він власною персоною прибув до Єлисаветграда, і почав на місці розробляти заходи щодо боротьби з хворобою.

Майже місяць генерал був в місті. Він організував рятівні роботи, налагоджував діяльність лікувальних закладів. Для ліквідації епідемії створили навіть спеціальний комітет з відповідними службами, місто було поділене на дільниці, які очолював він особисто. В їхні обов’язки входило щоденне інформування губернатора про стан здоров’я людей. Коли виявляли хворих, то відразу направляли їх до військового шпиталю.

Окрім рішуче вжитих заходів, він своїм прикладом надихав містян на боротьбу зі страшною хворобою. Налякані чумою люди, які не знали варіантів ліквідації боялися ховати померлих. Аби заспокоїти народ Дюк сам взяв лопату і разом з колегами почав проводити поховання одного з померлих.

Тоді Дюк дав наказ зробити кладовище для поховань жертв з чумою поблизу Міського саду неподалік вулиці Садової. Колись ця земля належала полковнику Красноглазову. Довгі роки там була висока гора, яку в народі називали «Чумкою».

Ніхто навіть не може припустити, яка б доля чекала місто, якби не рішучі і мужні дії француза. Налякані епідемією єлисаветградці почали масово покидати місто, вони шукали порятунку від загибелі.

Коли Рішельє впорався з епідемією, він дав місцевій владі наказ-попередження щодо недопущення подібних випадків хвороби в майбутньому. В ньому Дюк зазначив, що потрібно забезпечити добробут єлисаветградського народу. Жоден хворий не мав залишитися без уваги влади, всіх померлих потрібно ховати за всіма належними суспільству звичаями.