22 червня 1941 року жителі Кіровоградщини, як і всієї країни дізналися про напад німецьких військ. Тоді по радіо виступив голова Раднаркому СРСР народний комісар В. Молотов. Все почалося з того, що німці без пред’явлення претензій Радянському Союзу, без оголошення війни почали бомбардувати зі своїх літаків мирні українські міста. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.

Початок війни в Кіровограді

22 червня 1941 року влада розпочала мобілізацію. Охочих відстоювати честь країни було багато. З 23 по 30 червня 1941 року до військкоматів надійшло понад 1600 заяв від добровольців. З проханнями записатися до Червоної армії звернулися жінки.

В області почали формувати загони ополченців, до яких вступило понад 60 тисяч осіб. В обласному центрі створили дивізію народних ополченців, начальником якої став А. Купріянов.

24 червня Раднарком СРСР видав наказ «Про заходи боротьби з десантами й диверсантами противника у прифронтових смугах» у липні на Кіровоградщині створили понад 30 винищувальних батальйонів, куди записалося 66 тисяч осіб. В останні дні липня бійці цих батальйонів протистояли висадці ворожого десанту. Тоді німці хотіли висадитися в селі Лелеківка, щоб перерізати стратегічну залізничну артерію.

Підприємства також активно брали участь в боротьбі за свободу. Великі Кіровоградські заводи – «Червона зірка», «Профінтерн» та багато інших почали випускати озброєння, боєприпаси. На базі цих закладів проводили ремонт військової техніки. У зв’язку з цим було подовжено робочий день.

Варто зазначити, що більш ніж  половину чоловіків, які до війни працювали на заводах мобілізували. Їм на зміну працювати прийшли жінки, всього на підприємствах і установах області було 2066 осіб жіночої статі.

24 червня 1941 року під госпіталь переобладнали приміщення педінституту. В ньому лікували поранених на фронті бійців. Приміщення машинобудівного і будівельного технікумів теж переобладнали для госпіталю.

Поранених солдатів активно підтримували діти, збиралися дитячі колективи Кіровоградської філармонії та влаштовували концерти в госпіталях.

25 червня облвиконком дав поручення місцевій владі створити бригади охорони врожаю. У перший тиждень війни 500 жінок в області прийшли працювати комбайнерами й трактористами. 15 липня завершили жнива, до яких були залучені школярі, студенти.

Підготовка до наступу німців, окупація

У середині липня фронт наближався до Кіровоградщини. Розпочалася швидка робота з евакуації населення, підприємств, худоби, врожаю. Крім того, населення в області залучалося до спорудження оборонних рубежів. На території Новомиргороду створили межу оборони довжина якої складала 200 км. У Кіровограді зробили великі протитанкові рови й дзоти.

25 липня німці дісталися Кіровоградщини. Військо Червоної армії вело оборонні бої. У ряді міст вони зупинили ворога. Особливо кровопролитні бої проходили на заході області. Радянські війська чинили героїчний опір німцям, але під натиском ворога відступили.

5 серпня німці зайшли в Кіровоград, до 10 серпня вся територія Кіровоградщини була окупована. Тоді у Терновій Балці окупанти створили табори для солдатів, в яких були нелюдські умови перебування.

Розпочалися масові розстріли євреїв, циганів, комуністів. Жертвами терору німців стали учні дитячих будинків, хворі діти. Вже 24 серпня німецька комендатура видала наказ, в якому йшлося про те, що селяни повинні віддавати всю їжу, урожай, німецькій армії. Завод «Червона зірка» відновив свою роботу і працював під тиском для потреб Німеччини.

Взимку німці ввели трудову повинність, вони закликали людей їхати на роботи до Німеччини. Ті люди, які потрапили в Німеччину, жили в промислових таборах і виконували чорнову роботу, доглядали за худобою. Вже в березні 1941 року виникла велика потреба в робочій силі, тому людей примусово вивозили до Німеччини. Тих, хто відмовлявся їхати жорстоко карали, садили у в’язницю.

Так тривало до вересня 1943 року, поки Червона Армія підійшла до адміністративних меж Кіровоградщини. Фашисти почали готуватися до відступу. Покидаючи Кіровоградщину вони вивозили з собою матеріальні цінності, пам’ятки історії, культури, руйнували важливі соціально-економічні об’єкти.

В березні 1943 року область була звільнена від фашистів.