Четвер, 28 Березня, 2024

Волонтери-переселенці в Кропивницькому гуманітарному центрі “Територія Успіху”

З самого початку цієї кривавої війни жителі Кропивницького створили гуманітарний центр «Територія Успіху» до якого долучилися переселенці. “Територія Успіху” займається волонтерською діяльністю, вони надають речі першої потреби особам, які приїхали в місто внаслідок воєнної агресії Росії. Більш детально про це на сайті kropyvnytskyi.

Історії людей-переселенців працюючих в «Території Успіху»

Велика кількість переселенців активно допомогають засновникам цього центру. Вони стали справжніми волонтерами. В закладі працюють ті, які прийшли сюди з першого дня роботи організації, є ті, хто в місті знаходиться тимчасово. Всі передають гуманітарку від місцевих компаній, благодійників. Частіше всього люди самі приходять по допомогу, але коли бачать як працює центр, то і самі стають корисними. Наприклад, недавно, дві дівчини прийшли вчора взяти продуктів, але одразу залишилися, і вже третій день працюють.

В кожного волонтера своя історія. Дмитро жив в Харкові, у нього була своя квартира, престижна робота. Вранці 24 лютого він схватився від сильних вибухів, побачив жахливу картину за вікном. Разом зі своєю дружиною та донькою вони швидко дісталися до метро, декілька днів сиділи в підвалі. Коли вже були чутні вибухи біля сховища, він прийняв рішення виїхати з міста.

Їхати довелося дуже довго, але вони дісталися Кропивницького і тут лишилися. Плани на його майбутнє повернутися додому з родиною і допомогти в відновленні свого міста. Поки що, чоловік допомогає в цій організації і іншим сім’ям які також як і він втекли з рідного дому від війни.

Маргарита з Бучі студентка, вчиться заочно. Має багато вільного часу і вирішила стати корисною. До праці звикла з самого дитинства, її батьки були волонтерами ще з 2014 року. Про долю свого житла в рідному місті у неї інформації немає. Незважаючи на дуже погані новини, вона все одно мріє поїхати додому.

Євгенія з Броварів також зі сльозами на очах згадує страшний день, початок війни в її місті. Вона почула дуже сильні вибухи, почала телефонувати до всіх служб, відповідь була одна, що треба швидко збирати речі і тікати. За дві години вона з сім’єю покинула рідне місто. Інтуїтивно вони поїхали в Кропивницький. Зараз орендують житло з чоловіком і маленькими дітками. Вона активно працює в центрі і робить все, аби допомогати таким людям, як вона сама. Чоловік жінки піклується продовольством для ЗСУ.

Вікторія раніше також працювала бухгалтером в Харкові. Вона 10 днів не покидала стіни підвалу, було холодно та нестерпно страшно. Їхала з Харкова під сильні обстріли. Їй допомогли дістатись до нашого міста волонтери. Зараз вона активно займається допомогою ЗСУ та людям.

Історії різні, але всі ці люди мріють тільки про одне, щоб швидше наступив мир, і вони могли поїхати додому в рідне місто.

.,.,.,.