Можна почути таке твердження, що колись наше старе місто Єлисаветград люди вважали «філією» Одеси. Та й було чого. Багато невидимих ниток – ділових, родинних єднали обидва міста. Не винятком стали й кримінальні зв’язки. Цікаво і те, що вони ніколи ні при яких суспільних формаціях не обговорювалися. Існує багато інформації про «золоту епоху» миколо-олександрівського правління, яка доводить, що саме вона була найбільшим розквітом злочинності. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Злочинні справи Олекси Трохименка
Між Єлисаветградом і Одесою в середині 19 століття діяв унікальний злодій, який народився у Бобринці Кіровоградської області Олекса Трохименко. Хлопець був непосидючим, кілька разів він тікав зі служби, але згодом примусово повертався. Коли минуло 25 років солдатської служби і чоловік не хотів йти працювати.
Подався він в “елітну” компанію людей, які за все своє життя жодного дня не працювали, єдине що, наживалися на людях злодійським промислом. Трохименко почав промишляти по домівках довірливих єлисаветградців. Постійно змінював прізвища. Йшли літа, він надійно прикривався зміною ініціалів і якось пішов у прийми до заможної міщанки, і на порядок примножив її багатство. У пари народилася дитина.
За участі цього чоловіка в місті інкримінували багато розбоїв, крадіжок, зводили наклепи на невинних осіб. Найбільшою справою Трохименка із шайкою друзів став напад на дім дружини офіцера Васильєва. Пограбували всі коштовності, які були в будинку. Слідом за цим пограбували дім купця Луцканова.
Все ж таки поліції вдалося зловити Трохименка і притягнути до кримінальної відповідальності. Тоді за рішенням суду чоловіка відправили на рудники, присудили 20 років ув’язнення. Вже 1860 року його доправили етапом до тобольських заводів. Тут засланці самі собі заробляли на харчі. На третій день заслання Трохименко зник – втік через сибірську тайгу. Ночами від одного сховища до другого він знову зміг дістатися Єлисаветграда. В місті за допомогою Пилипа Капланського придбав у купця Менделя фальшиві документи на ім’я відставного рядового Оренбурзького Олексія Філіпова.
Варто зазначити, що фальсифікація документів в місті була дуже високою – кожного разу злодій за потреби звертався до тутешніх «майстрів». Все робилося таємно. Умільці могли робити різні замовлення і навіть копіювати відомі поштові марки для повторного використання.
Справжньою легендою стало пограбування Трохименком у місті Знаменської церкви. Ця крадіжка сталася в ніч з 8 на 9 січня відразу після повернення Трохименка до міста. З церкви винесли: 8 срібних чаш, два хрести та багато інших церковних коштовностей.
Другий пошук
Вже на початку червня 1863 року поліція знову заговорила про легендарного Трохименка. Почали його розшук, для цього склали фоторобот рецидивіста: високий зріст, міцна статура, лисий, небезпечний для людей. Цей опис поліція подала до місцевих газет. Рецидивіста Трохименка вдалося взяти поліції тільки у 1869 році у модній одеській ресторації «Новий світ».
Цього разу при затриманні його звинувачували: у нападі на обійстя дяка Кальнєва, крім того, в нападі з пограбуванням двох селян, крадіжку коней, у вбивстві Сокуренка. Вже у грудні 1869 року злодія возили для проведення слідчих дій до Єлисаветграда, де подільники постачали злочинцям фальшиві папери. Закінчив свій вік чоловік в одеській тюрмі, дожив до 91 року. До його награбованих статків так і не вдалося докопатися – донька залишилася мільйонеркою. Після смерті злочинця в місті ще досить довго згадували його промисли.