Марія Фортус з’явилася на світ в Херсоні у 1900 році в родині банкіра. Раннє дитинство дівчини пройшло безтурботно. Однак все змінилося, коли їй виповнилося 13 років. Батьки розлучилися, Марія виявивши в себе здібності до вишивки, пішла працювати. Влаштувалася вишивальницею у херсонській майстерні. У 16 років Марія вступила до партії есерів. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Перевезення батькового «багатства»
У 1919 році відбувся захват Херсона отаманом Григор’євим. Батько Марії активно співпрацював з окупаційними військами Антанти. Коли відбувся наступ, чоловік захвилювався, що всі його цінні речі, які він придбав за життя, комусь дістануться. Аби цього не сталося, він переправив речі у Київ, де жили родичі.
Перевезенням цінних речей батька займалася Марія, бо на той час вона активно співпрацювала з григор’євцями. Всю дорогу її супроводжував друг Багненко. Коштовності й гроші розмістили в широкому поясі на талії дівчини. Люди, котрі бачили Марію думали, що вона вагітна. Добиралася жінка обхідними шляхами до Києва пішки.
Дорога видалася нелегкою, бо поблизу Новоукраїнки її зупинив патруль. Коли патруль проводив обшук, Марія почала голосно кричати й говорити, що вона вагітна. Її відпустили й жінка попрямувала далі.
Викуп друга за будь-яку ціну
Повернувшись до Херсона, Багненка запідозрили в шпигунстві на користь війська УНР, заарештували, вимагали викуп. Такої суми, яку запросили не було. Марія пішла до Нестора Махна, який тоді керував у Єлисаветграді, а головний його штаб знаходився у Помічній.
Жінка Махна – Галина опікувалася питаннями освіти. Марія вирішила схитрити, тому звернулася з проханням допомогти грошима сільській школі, про викуп друга не сказала й слова. Махно та його дружина повірили, дали грошей. Далі Марія заплатила викуп і Багненка відпустили.
Плата за підлість, втеча до Росії
Коли вбили Григор’єва пара перейшла працювати до махнівців. Там Марія лікувала поранених й хворих. При цьому вона активно повідомляла ворогу про пересування та плани армії Махна. Контррозвідка Нестора через певний час виявила, що Фортус і Багненко шпигуни. За таку зраду їм присудили розстріл.
Завдяки місцевим селянам Марія змогла вижити. Трапилося це в Єлисаветградському селі. Місцеві селяни почувши звуки автоматної черги навідалися на місце розстрілу. Випадково почули, що хтось подає ознаки життя, то була Марія. Розвідниці врятували життя, і скоро вона знову почала співпрацювати з українськими повстанцями-незалежниками. Ті навіть не підозрювали дволикої гри шпигунки. У Єлисаветграді вона влаштувалася працювати до явкової квартири. Мало того, стала потрійним агентом, зробила реверанс в бік червоної ЧК, яка утворилася в нашому місті.
У 1920 році вона вже займала в місцевій ЧК кілька посад – була секретарем в економічному відділі, помічником начальника секретної розвідки. З “пробуржуазної” людини, жінка швидко стала більшовичкою. Трапилося це досить підло.
Ще коли Марію поранили махнівці, вона знаходилась в єлисаветградській лікарні. Там її лікував хірург Добровольський. Якось вона почула, як той негативно відзивається про радянську владу. Попри те, що лікар разом зі своєю дружиною взялися виходжувати Марію, вони навіть мали намір її залишити у себе, прийняти за дочку, молода більшовичка здала їх каральним органам.
Одного разу Марія підслухала розмову лікаря з невідомою жінкою. Відразу почала стежити за незнайомкою. Вона виявилася зв’язковою, прибула в наше місто, щоб виконати антирадянські завдання. За наводженням шпигунки Фортус в робочому кабінеті хірурга виявили тайник з листами від сина, який був офіцером армії УНР.
З тих листів стало відомо, що лікар має тісний контакт з місцевим повстанським отаманом Орлом. Він допомагає переправляти петлюрівців до Польщі, де формують бойові загони проти більшовиків. Добровольського катували, щоб вияснити місце і час зустрічі з петлюрівцями. Згодом люди Орла схопили шпигунку Фортус. У перестрілці її знову тяжко поранили. Вона певний час лікувалася, після чого поїхала навчатися до Москви.