Якщо прочитати архіви та кримінальні справи, які до сьогодення збережені в фонді державного архіву Служби безпеки в Кропивницькому, то можна впевнитися в тому, що в період війни над людьми чинили жорстокі звірства. Фашисти не щадили нікого, ні малих, ні старих – до страти підлягала більшість людей. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Як все було
З першого дня, коли окупанти увійшли в місто, було створено дуже багато тюрем, катівень. В них запроторювали ні в чому не винних людей.
Весь час, тобто два з половиною роки поки у Кропивницькому панували фашисти у місцях позбавлення волі практично щодня влаштовували собі розвагу окупанти – катували і вбивали людей. В обвинувальному вироку на шістьох працівників тюрми «СД», які конвоювали і вели розстріли людей, зазначена цифра понад 6 тисяч розстріляних за час війни кропивницьких євреїв. Додатково простих громадян України, які проживали в місті – понад 30 000.
Ті, хто були зрадниками народу
З початку серпня 1941 року, німці на чолі з майором Бергером розпочали охоту, а потім знищення єврейського населення, яке тоді проживало в Кропивницькому. Бергер навіть видав наказ, в якому йшлося про те, що всі люди єврейського походження повинні пов’язати собі на праву руку білу стрічку. А за постановою міського голови міста Кіровограда Семена Юркова, правої руки окупаційної влади був виданий наказ для ринків.
В ньому йшлося, що євреї повинні ходити на ринок тільки 8 до 10 годин ранку. Крім того, євреїв обслуговували в останню чергу, вони могли купити продукти останніми. Хто порушував ці накази отримував штраф в 150 карбованців або арешт на добу. Головним керівником цих знущань був комендант місцевої Української служби порядку міста Минасевич Лук’ян Станіславович мешканець Кіровоградщини.
На цій посаді він був з середини серпня 1941 року по листопад того ж року. Йому підкорювалися 500 осіб: поліцейські пристави, агентура та багато інших. Крім того, він керував діяльністю по встановленню окупаційного порядку в місті, роботою слідчих, чинив суди над людьми, вилучав речі у містян.
Після звільнення Кропивницького від фашистів, Минасевича першого засудили. у 1944 році йому винесли вирок – розстріл. Ще одна відома персона того часу – Журавльов Кирило уродженець Кропивницького. Коли місто було під окупацією чоловік віддано працював на німців. Влітку 1941 року він вступив служити до кримінальної поліції окупантів, став старшим поліцейським. Потім слідчим, а з 1942 року вів співпрацю з контррозвідкою Німеччини. За це йому платили по 400 марок окупаційної валюти та давали продовольчі пайки.
Відзначився тим, що допитував дуже жорстоко місцевих мешканців, застосовував різні прийоми, після яких люди ставали інвалідами. Брав участь в арештах і знищенні мирних громадян євреїв. Він дуже боявся відповідальності за свої злочини, тому у 1944 році втік до Румунії, через те, що дружина була молдаванкою за національністю.
В чужій країні влаштувався працювати знову в контррозвідку Румунії. Коли закінчилася війна, він боявся покарання, тому вирішив змінити свою біографію та виїхав з родиною до Болгарії. Це не допомогло, бо УКДБ по Кіровоградській області затримала чоловіка. Його засудили до найвищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна.
“Жаркий” серпень євреїв
За наказом Бергера всі євреї в Кропивницькому мали трудову повинність, їх використовували для важких робіт, платили тільки їстівними пайками. Звільнені від роботи були тільки ті, хто мав інвалідність.
Заради ефективного контролю міський голова міста Юрков створив при міській управі єврейську раду. Кожного дня о 5-й годині ранку, всі люди єврейської національності повинні обов’язково зібратися біля міської ради. Тут відбувався розподіл на роботу в різні райони міста. Ціль – відбудувати Кропивницький після бомбардування. Люди мовчали, бо не мали права сказати ні слова, інакше розстріл на місці.