Станом на  6 січня 1941 року в багато сіл Кіровоградщини були захоплені німецькими окупантами. Німці відразу почали встановлювати свої порядки, і впроваджувати план «Ост».

Це означало, що все корінне населення буде ліквідованим на завойованих загарбниками землях. Крім того, згідно з планом «Ост» ці землі повинні зайняти німецькі переселенці.

У виконанні плану було головне економічне завдання – використовувати окуповані території, продовольство в інтересах Німеччини. Про те, як все відбувалося читайте далі у статті на kropyvnytskyi-yes.com.ua.

Виконання плану «Ост»

Щоб виконати поставлену мету німці перетворили місцеві колгоспи у «громади». Зібраний урожай, вироблена продукція здавалися окупантам. Жителі сіл практично перетворилися на рабів, бо працювали на Німеччину. Ті селяни, які мали особисті господарства, платили великі грошові податки та все своє продовольство віддавали німцям.

Крім примусових робіт, люди платили великі податки на свою діяльність. Німці нещадно відбирали худобу, птицю, молоко. З кожної корови господар мав здати 800 літрів молока за рік, яєць – 100 штук, і додатково заплатити 100 карбованців на місяць за утримання кожного члена родини. Якщо ж люди не платили податок, через нестачу коштів, то у них відбирали все господарство. Німці вели записи по кожній родині й активно контролювали прибутки.

Окупанти відвозили на Захід працездатних осіб для військової служби. Близько 1000 дівчат і хлопців 16-18 років гітлерівці відправили працювати в Німеччину. Вивезенню людей німці придавали особливого значення – це давало їм змогу звільнити територію  для фронту і кинути на війну практично всіх німецьких робітників, крім того, послабити опір населення.

Щодня німці влаштовували обшуки в домівках людей. Вони примушували кожну родину вивісити таблички зі списками мешканців будинку. Відкритий протест був неможливим. У випадку незадоволення і протестів проти таких умов праці, застосовувались жорстокі покарання: позбавлення їжі або розстріл.

Понад 850 днів і ночей села Кіровоградщини перебували в окупації.

Спогади ветерана Великої Вітчизняної війни Володимира Чернецького

Чоловік жив в селі Козирівка Кіровоградської області. Після закінчення 7 класу місцевої школи він з товаришем вступили до Кіровоградського технікуму механізації. Володимиру подобалося навчатися, він багато читав, брав участь у технічних гуртках.

Друга світова війна все змінила. Вона розпочалася саме тоді, коли чоловік закінчував навчання і залишилося скласти державні екзамени. Це стало причиною того, що з перших днів він пішов добровольцем на фронт.

Під час окупації рідного села Володимир пережив розкуркулення. Його сім’я мала багато бичків, свиней, корову. Родина завжди засівала поле житом, пшеницею. Все це окупанти відібрали.

7 січня 1944 року польовий військкомат проводив у Козирівці призов на фронт. Володимир без вагань вступив до лав армії й пройшов війну до Перемоги. На війні він визволяв Будапешт, Прагу. Під час боїв отримав поранення і контузію. Коли чоловіка мобілізували, він повернувся в рідне село.

Визволення сіл

Вже в січні 1944 року бійці 3 стрілецької дивізії на чолі з генералом Конєвим почали  визволити села Кіровоградщини. Конєв дав наказ завдати удари по фашистах.

Наступ розпочався 5 січня о 8 ранку. Шквальний вогонь звалився на оборонні рубежі німців. Армія визволяла село за селом. Окупанти тікали під натиском Червоної Армії, руйнуючи на своєму шляху будинки людей, церкви, магазини. Під кінець лютого 1944 року більша частина сіл Кіровоградщини були звільнені від загарбників.