Герої Радянського Союзу це хоробрі люди, які віддали своє життя за Батьківщину. Один з них — Дмитро Іванович Осатюк. Чоловік, який відстоював права українців й давав гарну відсіч німецьким військам.
З’явився на світ Дмитро у 1917 році в селі Могильне, що на Кіровоградщині. Його батьки прості селяни, які вдосвіта вставали й працювали на городі. Попри це, вони хотіли гідного життя для сина й відправляли його на навчання.
Хлопець здобув початкову освіту у сільській школі. Далі вступив до кооперативного коледжу. Після закінчення навчального закладу Дмитро пішов працювати до місцевого колгоспу, де обіймав посаду бухгалтера. У 1939 році його мобілізували до Червоної Армії. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Великі вчинки відзначені нагородами
Перед тим, як піти на фронт Осатюк вступив на навчання до Савранського танкового училища. У 1941 році після його закінчення Дмитра відправили на фронт. З 1942 року він почав командувати ротою 549-го танкового батальйону.
12 січня 1943 року гітлерівці прорвали блокаду Ленінграда (проводилась спеціальна воєнна операція). Бригада Осатюка по льоду на легких танках переміщувалась через річку Неву разом з ешелонами 60-ї армії. Бій був нерівний, бо німці мали важкі танки, протягом 3 днів червоноармійські екіпажі боролися проти гітлерівців на околицях річки. Все ж вони змогли знищити ворога.
Взимку 1943 року танк з екіпажем, в якому знаходився командир роти Осатюк та механік-водій Макаренко відірвався від батальйону. Поблизу Робітничого села No5 танкісти натрапили на 3 ворожі танки. На жаль гармата їхнього танку не могла пробити броню гітлерівських танків, тому Осатюк разом з побратимами почали брати гітлерівців хитрістю. Вони маневрували тим самим заманюючи ворога ближче до позицій червоноармійців.
Все вийшло, до артилеристів залишилося 100 метрів, але Осатюк дав наказ різко повертати назад, чим примусив окупантських танкістів підставити вразливі місця танків під вогонь червоноармійських гармат. Тоді 2 танки ворога були підбиті, один танк встиг залишити поле бою.
Ще одна важлива подія за участі Осатюка відбулася наприкінці січня 1943 року. Тоді головнокомандувач і його бригада змогли знищити окупантів у великому котловані.
Німці активно кидали у танки червоноармійців гранатами, намагаючись відігнати тих від котловану.
Під командуванням Дмитра Івановича перед котлованом накидали багато снігу, німецький танк, який їхав через котлован упав в нього й був знищений гарматою червоноармійців. В результаті цих дій 200 окупантів було знищено. Вже 20 січня 1943 року у бою біля Робітничого села No7 танк Осатюка підбили, а механіка-водія поранили.
У 1943 році Верховна Рада СРСР за гарне несення служби та бездоганне виконання бойових завдань, надала звання Осатюку та його батальйону – Герої Радянського Союзу. Дмитру урочисто вручили медаль «Золота Зірка» та орден Леніна.
Життя після війни
Страшна подія відбулася в лютому 1943 року. Тоді командир Осатюк дивом вижив. В наступальній операції ворог підбив його танк, Дмитро був дуже поранений. На щастя лікарі змогли врятувати його. Попри прохання лікарів певний час не брати участі в боях, лікуватися, хоробрий Дмитро все ж повернувся на фронт.
За це влітку 1943 року він отримав медаль «За оборону Ленінграда». У 1944 році Осатюка нагородили Орденом Вітчизняної війни II ступеню. Коли Радянський Союз здобув перемогу у війні, Осатюк отримав медаль “За перемогу над Німеччиною у Другій Світовій війні”.
Коли настав мир, закінчилась війна у 1945 році Осатюк вступив на навчання до бронетанкової школи, далі його направили до Кантемирівської дивізії, де він очолив посаду командира полку.
Через 14 років чоловік повернувся до рідного Кіровограда, де обійняв посаду військового комісара. У 1971 році він Дмитро полишив посаду.
Зупинилося серце Героя Радянського Союзу, нашого земляка у 1999 році, його поховали в рідному Кропивницькому.