Майже вся історія існування людства – це війни. Розглядаючи всесвітню історію чітко відстежується тільки рік миру, між кількома роками воєн. Напередодні святкування Дня Перемоги люди замислюються над тим, які великі втрати відбулися в Другій світовій війні. Слово «концтабір» викликає жах у серцях та мовах багатьох народів світу. Цей термін почали використовувати за часів англійсько-бурської війни, яка відбулася у 1899 році. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Опираючись на свідчення історичної літератури відомо, що саме тоді були створена система концтаборів. Друга світова війна закріпила за цим поняттям значення символу ненависті до людини й масового знищення людей.
Про Другу світову війну є багато наукової та мемуарної літератури – понад сотні тисяч томів. Серед документів державного архіву Кіровоградщини є такі, які вірогідно передають події війни. Йдеться про те, що на території нашої області з серпня 1941 по березень 1944 року німецькі війська окупували Кіровоградщину. Тут вони встановили свої правила і жорстоко знущалися з людей.
Перші концтабори на Кіровоградщині
З перших днів, коли німці захопили область в Кіровограді, Новоукраїнці,
Олександрії вони зробили катівні, в’язниці, концтабори. Тільки в обласному центрі фашисти закатували, розстріляли близько 60 тисяч громадян. Педагогічний технікум Кіровограда, який знаходився на колишній Польовій вулиці став в’язницею. На території закладу німці розстріляли понад 2000 осіб.
Варто зазначити, що в цій в’язниці утримували навіть малих дітей. Крім в’язниць у Кіровограді були й концтабори. Один з таких знаходився на Кущівці. Там тримали цивільне населення, мирних ні в чому не винних людей.
В Компаніївському, Новоархангельському й інших районах теж були концтабори, в кожному по 1300 в’язнів, яких щодня по кілька осіб розстрілювали.
На території Олександрії окупанти створили пересильний табір. В ньому відбували покарання 1000 осіб, яких примусово вивозили на роботу до Німеччини. Понад 500 особам вдалося втекти.
У 10 районах області були табори для військовополонених. Архівні документи підтверджують свідчення істориків, в них розповідається про жахливі умови існування для солдатів, які потрапляли в полон. В Олександрійському державному архіві є інформація про те, що 4 березня 1944 року після визволення міста від загарбників червоноармійці знайшли концтабір. В ньому по звірячому розстріляли понад 5000 солдатів Червоної армії.
Умови перебування в катівнях, концтаборах
У газеті «Кіровоградська правда» у квітні 1944 року була написана стаття. В ній описали всі злодіяння гітлерівців в нашій області, а саме про злодіяння у пересильному концтаборі, що знаходився в Павлиші.
В ньому відбували покарання понад 16 тисяч людей. Умови перебування полонених солдатів були нелюдські. Люди перебували просто неба. Коли йшов сніг, дощ, вони промокали до кісток. Змучені голодом і холодом вони гребли руками землю. Вночі дув сильний вітер. Промоклі до кісток люди замерзали, благали на допомогу німецьких солдатів, але ті відповідали тільки пострілами.
Полонені почали тікати, німці відкрили по втікачах стрілянину. 20 січня 1943 року з Павлиського концтабору змогли втекти близько 1000 полонених, а на подвір’ї табору лежало близько 500 трупів. Після цієї події в таборі був встановлений дуже жорсткий режим. В’язні не мали права сказати ні слова, якщо людина перечила в розмові з окупантом, її розстрілювали.
Ключовими ознаками всіх таборів були: тортури, катування, моріння голодом людей, знущання, відсутність медичної допомоги.
Німецькі дослідники визнали, що табори в центральній Україні, на сході мали найжорсткіші умови.