Єлисаветградський пролетаріат наполягав на тому, щоб влада міста створювала ради. Це означало, що всі поміщицькі  землі будуть конфісковувати й встановлювати робітничий контроль над виробництвом.

Готуючись до боротьби проти контрреволюції, більшовики у вересні 1917 року почали створювати перші загони Червоної гвардії, задачею якої було придушувати будь-яке постання людей. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.

Початок революції

Вже 26 жовтня 1917 року до Єлисаветграда надійшла звістка, що в Петрограді відбулося збройне повстання. Наступного дня більшовики скликали позачергове засідання Єлисаветградської Ради. В їх плани входило створення при Раді революційного комітету для боротьби контрреволюції. Запровадити це рішення більшовикам заважали меншовики й есери. Вони навіть не поставили на голосування цю пропозицію. 

Вже 28 жовтня 1917 року в місцевій газеті «Новини Єлисаветградської ради» опублікували повідомлення про повалення в Петрограді тимчасового уряду і створення Ради Народних Комісарів. В той же день відбулися великі мітинги й збори робітників промислових підприємств, солдатів місцевих гарнізонів. Водночас націоналісти активізувалися і створили українську раду, до якої увійшли січовики.

Своєю позицією есери й меншовики заохочували буржуазних націоналістів до захоплення влади в місті, що вони й зробили за підтримки гайдамацького полку. Все ж націоналісти не змогли обдурити єлисаветградських робітників. Ті протестували проти спроб ради посварити українських трудящих з пролетаріатом.

На початку 1917 року на заклик більшовиків трудящі міста взяли участь у виборах своїх представників на Всеукраїнському з’їзді Рад. Перед депутатами було поставлено завдання – добитися проголошення з’їзду правоможною владою на Україні та здійснити всі лозунги революції – про мир, хліб, волю. 

Вже 18 грудня цього ж року виконком Ради перетворився на військово-резолюційний комітет. Це було пов’язано зі зростанням революційного повстання. Важлива подія сталася 19 грудня 1917 року, саме тоді військово-резолюційний комітет оголосив про перехід влади в місті й повіті до його рук.

Єлисаветград в більшовицьких руках

Головним завданням революційних сил була повна ліквідація повітової української ради, яка спиралась на добре озброєний гайдамацький полк. Червоногвардійці в Єлисаветграді змогли перехопити кілька вагонів зі зброєю. Свій арсенал вони також гарно поповнювали зі складів кавалерійського училища.

28 січня військово-революційний комітет видав наказ завдати удару гайдамакам. Наступного дня в місті встановили Радянську владу. Тоді ж створили робітничо-селянську міліцію. Рада взяла під свій контроль роботу заводів, фабрик. В цілому Радянський уряд надав допомогу в розмірі 15 тисяч карбованців, для налагодження виробництва в Єлисаветграді.

Перші кроки зміцнення влади відбувалися в умовах запеклої боротьби проти контрреволюційних виступів. Водночас комуністи забирали просте населення на війну з австрійсько-німецькими окупантами.

У березні 1918 року Єлисаветград захопили австрійсько-німецькі війська. В місті відбувся повний безлад: арешти, обшуки, грабежі. В умовах терору люди підіймалися на боротьбу за відновлення влади Рад. Тоді залізничники почали створювати страйки.

У 1919 році загони робітників на чолі з революційним комітетом при підтримці селян зайняли центральну частину міста. У цьому році партійна організація міста звернулася до населення і закликала найближчим часом провести вибори до Ради. У квітні відбулося урочисте відкриття новообраної Ради.

На великих підприємствах створили комуністичні осередки. Водночас новий комітет відрядив 20 агітаторів для допомоги бідноті повіту. Працівники радгоспу розпочали ремонт шкіл, лікарень, мостів, створили робітничі клуби. Поширеною роботою серед трудящих стали мітинги-концерти.

Комсомольці й молодь міста збирали продукти для нужденних. Успішно провели хлібний тиждень. Єлисаветградці передали в Петроград 100 пудів хліба.