Іван Фундуклей – це син міського голови Єлисаветграда. Саме з 1818 до 1819 року його батько Іван, був Київським губернатором, а потім став почесним громадянином Києва. Іван Іванович зробив великий подарунок місту – землю свого покійного батька він передав в розпорядження Єлисаветграда, крім того, вона згодом стала центральною площею міста. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Велике лихо
В липні 1834 року в місті сталося велике лихо – пожежа. Розпочалася вона в обід із заїжджого двору Кольцова, який був розміщений у кварталі Національного банку, на Великій перспективній вулиці. Вогонь швидко перекинувся на сусідні будівлі, зокрема зачепив горілчану контору і дійшов до будинку купця Дружиніна.
На іншій стороні вулиці вогонь охопив своїм полум’ям будівлі комерційного радника Фундуклея. Сильний вітер швидко поширив вогонь по всій центральній вулиці. Біля магазинів вогонь направився в бік Ковалівки, потім перекинувся через Інгул на Бикове. В «Історичному нарисі» Пашутіна пишуть, що у цій пожежі центральна частина міста настільки сильно постраждала, що на місці згорілих будівель проти Собору планувалося побудувати плац-парад. Для цієї цілі влада хотіла викупити зазначені місця у їх власників.
Одним із погорільців був Іван Фундуклей. Він служив прикажчиком у Єлисаветграді, пізніше відкрив власний тютюновий кіоск і магазин. Чоловік був одним з найбагатших підприємців Півдня України.
Коли Іван помер, його син став власником великих коштів. У 1839 році він зайняв почесне місце Київського цивільного губернатора і вирішив в Єлисаветграді відбудувати згорілі будинки, які були побудовані колись на землі його батька. Крім того, Фундуклей хотів всі кам’яні підвали з усім матеріалом пожертвувати на користь Єлисаветграда.
Лист – прохання
В архівах нашого міста є один цікавий лист, який написаний рукою Фундуклея. Його він написав на ім’я командира Резервного кавалерійського корпусу, який був розташований в Єлисаветграді. В документі чоловік просив у Дмитра Остен-Сакена прийняти від нього подарунок. Цей лист датований 1839 роком, писав Іван його у селі Головківка.
В архіві є ще один цікавий лист в якому йдеться, що інспектор Дмитро Остен-Сакен вважав за краще на місці, яке він отримав від Фундуклея влаштувати приміщення для корпусного командира, начальника штабу. Тобто подарунок був прийнятий.
Вся історія будівництва на землі подарований Фундуклеєм зібрана в Державному архіві.
Спостереження краєзнавця
Причетність до Кіровоградщини Івана Фундуклея досліджував краєзнавець В. Босько. Таким чином, йому вдалося вияснити, що Фундуклей мав маєтки у селі Нова та Стара Осота. Крім того, в Янівці Олександрійського району в нього було понад 16 тисяч десятин землі.
Завдяки цьому Фундуклей у 1860 році в Старій Осоті побудував церковно-приходську школу. Пізніше його іменем була названа залізнична станція в Олександрівці. Також у чоловіка був власний маєток у Бобринці, крім того, тут була розміщена найважливіша бібліотека Херсонської губернії.
Починаючи з 1873 року і до самої смерті Іван Фундуклей став почесним членом Єлисаветградського благодійного товариства, в якому розвивали грамотність ремесел. Сюди він віддав понад 700 рублів. У нашому місті на Петропавлівському кладовищі поховані дві сестри Івана – Олександра та Марія.
Таким чином, можна стверджувати, що Фундуклей був почесним громадянином міста, якого поважали всі, починаючи від місцевої влади, і закінчуючи простим людом. Завдяки цьому чоловіку місто почало активно розвиватися, а його земля була використана з користю.