У багатьох містах Російської імперії, а пізніше Радянського Союзу, військова освіта стала частиною місцевої історії. Наприклад, у Сумах завдяки родині Харитоненків з’явився кадетський корпус, будівництво якого профінансував Павло Харитоненко за заповітом батька Івана. Миколаїв мав давні традиції військово-морської освіти.
Кропивницький же у XX столітті, ще бувши Кіровоградом, отримав власний військовий авіаційний навчальний заклад, який відіграв помітну роль у підготовці льотчиків дальньої авіації. Чому в час, коли військова авіація переходила від поршневих двигунів до реактивних, цей заклад мав вирішальне значення — дізнавайтеся на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Кіровоградське військове авіаційне училище льотчиків дальньої авіації проіснувало лише дев’ять років, але за цей час встигло підготувати близько 2200 пілотів. Тут навчалися майбутні військові льотчики, які згодом служили в різних авіаційних частинах, а серед випускників був навіть майбутній космонавт.
Заснування 60-го військового авіаційного училища в Кіровограді в 1951 році
Після Другої світової війни військова авіація швидко змінювалася. Поршневі літаки поступово поступалися місцем реактивним машинам, які мали вищу швидкість, інші характеристики керування та потребували нових підходів до підготовки екіпажів. Радянським Військово-Повітряним силам були потрібні льотчики, здатні працювати з новою технікою. Для цього розширювали мережу спеціалізованих навчальних закладів.
Саме в цей період вирішили створити військове авіаційне училище в Кіровограді. 15 лютого 1951 року начальник Генерального штабу Радянської армії видав директиву № орг. 5/671522, яка передбачала організацію нового навчального закладу. 9 березня командувач дальньої авіації підписав наказ № 0018. Так з’явилося Кіровоградське військове авіаційне училище льотчиків дальньої авіації, яке невдовзі отримало назву 60-те військове авіаційне училище льотчиків дальньої авіації.
Першим начальником призначили генерал-майора авіації Олександра Мельникова. 7 травня 1951 року він видав наказ № 1, який став початком практичної діяльності закладу. Саме цю дату нині вважають днем заснування навчального закладу, історію якого продовжила Льотна академія.
Заняття першого набору розпочалися 1 жовтня 1951 року. Для Кіровограда це означало появу великого військового навчального закладу, який потребував значної кількості фахівців і поступово впливав на життя міста. Авіаційна справа ставала частиною місцевої історії не лише через літаки в небі, а й завдяки військовослужбовцям, технічним працівникам, викладачам.
Відбір курсантів та мережа аеродромів: Канатове, Мала Виска, Лелеківка
Потрапити до Кіровоградського військового авіаційного училища було не так просто, як записатися на звичайні курси. Майбутніх курсантів комплектували через військові комісаріати, переважно з випускників аероклубів та військових авіаційних шкіл початкового навчання льотчиків. Серед закладів, звідки направляли молодих людей, були 8-ма Павлоградська та 10-та Кременчуцька авіаційні школи.
Тобто до Кіровограда прибували не зовсім новачки. Вони вже мали початкові знання з авіації та певний досвід навчальних польотів. Тут на них чекала наступна сходинка — опанування складнішої техніки й підготовка до служби у військовій дальній авіації. Для молодої людини це була можливість перетворити захоплення польотами на професію.
Важливу роль у підготовці відігравав викладацький склад. До нього входили досвідчені військові льотчики, зокрема учасники Другої світової війни. Поруч із ними працювали молодші пілоти, які самі поступово набували досвіду роботи з новими літаками. Таким чином, у навчальному процесі поєднувалися практичний досвід фронтової авіації та нові вимоги до військового пілотування.
Навчання відбувалося не лише в самому Кіровограді. Училище використовувало цілу мережу аеродромів: Канатове, Катеринівку, Малу Виску, Лелеківку, Хмельове та Щасливе. На них розміщувалися навчальні авіаційні полки, які забезпечували різні етапи підготовки курсантів.
Наприклад, 744-й навчальний авіаційний полк у різні роки базувався в Ротмістрівці, Катеринівці, Хмельовому, Лелеківці, а з 1958 року — у Щасливому. 757-й полк працював на аеродромі Канатове, а 758-й використовував летовища Малої Виски та Хмельового. За кожним полком закріплювали підрозділи аеродромно-технічного обслуговування.
Окремої уваги заслуговує Канатове. Спочатку літаки там злітали з ґрунтової смуги, але у 1953–1954 роках почалося будівництво бетонної злітно-посадкової смуги. У 1955 році в експлуатацію ввели бетонні смуги, рульові доріжки та місця стоянок. Це було важливо для подальшого освоєння нової авіаційної техніки, яка висувала інші вимоги до аеродромної інфраструктури.
Перехід на реактивну авіацію: навчання на бомбардувальниках Іл-28 та випускник Ігор Волк
Найцікавіші зміни в Кіровоградському військовому авіаційному училищі відбувалися разом із переоснащенням військової авіації. На початку 1950-х років курсанти навчалися на поршневих машинах, але поступово мали перейти до реактивної техніки. Це був не просто новий літак, а інший рівень вимог до льотчика.
Серед машин, які використовували в училищі, були Як-18, Як-18У, Лі-2, Іл-4 та Іл-28. Як-18 був навчальним літаком, на якому відпрацьовували базові навички керування. Лі-2 використовували на наступних етапах підготовки. Іл-4 — бомбардувальник часів Другої світової війни — також залишався частиною навчального процесу.
Після 1954 року почалося освоєння реактивного Іл-28, розробленого конструкторським бюро Сергія Іллюшина. Це був двомоторний реактивний бомбардувальник, який міг розвивати швидкість понад 900 кілометрів на годину. Для порівняння, максимальна швидкість поршневого Іл-4 становила приблизно 430 кілометрів на годину.
Водночас переоснащення не відбулося одночасно в усіх підрозділах. Наприклад, 744-й навчальний авіаційний полк розпочав підготовку курсантів на Іл-28 як випусковому літаку з 1958 року. Це свідчить, що перехід на реактивну авіацію був поступовим і залежав від можливостей конкретних навчальних полків.
За дев’ять років існування військове училище здійснило п’ять випусків і підготувало близько 2200 льотчиків для стройових авіаційних частин. Серед його вихованців був Ігор Волк — майбутній льотчик-випробувач і космонавт. У 1984 році він здійснив політ у космос.
Розформування училища в 1960 році та створення бази для Льотної академії
У 1959 році на базі 60-го військового авіаційного училища створили Кіровоградське вище військове авіаційне училище льотчиків Військово-Повітряних сил. Проте новий статус не врятував заклад від масштабної реорганізації. У СРСР тривало скорочення Збройних сил, яке торкнулося і військової авіації.
У 1960 році Кіровоградське вище військове авіаційне училище розформували. Курсанти, які ще навчалися, були переведені до інших військових авіаційних закладів або достроково випущені. На його базі організували Кіровоградську школу вищої льотної підготовки цивільної авіації. Таким чином, військовий етап історії училища завершився, але авіаційна освіта в місті не зникла. Навпаки, саме вона стала основою для подальшого розвитку цивільного льотного навчального закладу.