У різні століття місто називалося Єлисаветградом, Зінов’євськом, Кіровим, Кіровоградом, а тепер — Кропивницьким. Змінювалися прапори, уряди, військові статути й навіть слова, якими пояснювали необхідність іти на війну. Але одна річ залишалася напрочуд стабільною: у якийсь час чоловікам доводилося залишати місто й вирушати туди, де вирішувалася доля держави.
Мобілізація Кропивницького має довгу історію. У 1914 році Єлисаветград проводжав мешканців до російської армії, під час революційних подій 1917–1921 років місто опинилося у вирі боротьби різних військових сил, а в 1941 році радянська мобілізаційна система не встигла повноцінно спрацювати через стрімкий наступ німецьких військ. Після звільнення міста призов відновили вже за радянськими правилами.
Після 1991 року військовий обов’язок існував уже в межах незалежної України. А після 2014-го та особливо 2022 року слово «мобілізація» знову стало частиною щоденного життя Кропивницького. Про те, як і куди проводжало місто своїх чоловіків і жінок читайте детальніше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Мобілізація Єлисаветграда в 1914 році: як місто проводжало чоловіків на Першу світову війну
Коли влітку 1914 року почалася Перша світова війна, Єлисаветград був частиною Російської імперії. Отже, мобілізація тут проходила за імперськими правилами. Чоловіків призивали до армії, а міське життя мало пристосовуватися до того, що значна частина працездатного населення раптом опинялася у війську.
Документи Державного архіву Кіровоградської області дозволяють побачити цю історію не лише через загальні цифри. Наприклад, зберігся випис із журналу надзвичайного засідання Єлисаветградської міської думи від 28 липня 1914 року про допомогу службовцям міської управи, яких призвали на військову службу. Окремо зафіксовано допомогу 300 селянським сім’ям, члени яких також були призвані.
Єлисаветград у 1917–1921 роках: українські військові формування, Петлюра та боротьба за місто
Після революції 1917 року стара імперська система розсипалася разом із самою імперією. Для Єлисаветграда це означало не просто зміну влади, а фактичне перетворення міста на територію боротьби різних політичних і військових сил.
Українська Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а Симон Петлюра як генеральний секретар військових справ займався створенням українських збройних сил.
Єлисаветград опинився в центрі цих процесів. Тут змінювалися влади, військові частини та правила мобілізації. У грудні 1918 року, уже за Директорії УНР, у документах зафіксовано мобілізацію до українського війська. Зокрема, повідомлялося про її проведення в Єлисаветградському повіті. Водночас місто мало забезпечувати охорону власних вулиць, установ та стратегічних об’єктів.
І це був, мабуть, один із найхаотичніших періодів у військовій історії міста. Учорашні солдати могли опинитися в інших частинах, влада змінювалася, а мобілізаційні накази видавалися вже від імені нових державних утворень. Пізніше регіон опинився під контролем Добровольчої армії Денікіна, більшовиків та інших сил, кожна з яких мала власні плани щодо поповнення війська.
Тому мобілізація Єлисаветграда 1917–1921 років — це не історія одного призову. Це історія розпаду старої системи, спроби створити українську армію та боротьби різних сил за людей, зброю і контроль над містом.
Фактично мешканець Єлисаветграда в ті роки міг прокинутися в місті однієї влади, а ввечері вже жити за правилами іншої. Для військовозобов’язаного це означало ще простіше питання: хто саме сьогодні має право вимагати від нього зброю і службу?
Мобілізація Кіровограду в 1941 році та після 1944-го: повернення радянського призову
У 1941 році місто вже мало назву Кіровоград і перебувало в складі СРСР. Радянська мобілізація почалася після нападу Німеччини, але провести її повною мірою не встигли. Німецькі війська дуже швидко просувалися територією України, і Кіровоградщина була окупована вже в серпні.
Історик Олександр Чорний зазначає, що організувати повноцінну мобілізацію 1941 року в регіоні не вдалося саме через стрімкість наступу. Частину тих, кого планували призвати, мобілізували вже у 1943–1944 роках після повернення радянської влади.
Після звільнення території ситуація змінилася. Радянська мобілізаційна машина знову запрацювала. Документи Державного архіву Кіровоградської області за 1944 рік містять розпорядження військкоматів про реєстрацію військовослужбовців, проходження медичних комісій та направлення військовозобов’язаних до Червоної армії.
Після завершення війни радянська система призову остаточно стала частиною повсякденного життя Кіровограду. Держава мала розгалужену систему військового обліку, призову та підготовки резерву. Але після 1991 року ця система мала змінитися разом із державою.
Мобілізація Кропивницького після 1991 року: від радянського призову до захисту незалежної України
Після проголошення незалежності Україна почала створювати власні Збройні сили. 24 серпня 1991 року Верховна Рада ухвалила постанову про військові формування в Україні, а 6 грудня того ж року — закони «Про оборону України» та «Про Збройні Сили України». Саме тоді почався новий етап існування української армії.
Для Кропивницького це означало поступовий перехід від радянської системи військового обов’язку до української. Саме місто залишалося важливим військовим центром регіону, а військкомати продовжували виконувати функції обліку та призову.
Після 2014 року слово «мобілізація» отримало вже зовсім інше звучання. Російська агресія змусила Україну відновлювати оборонні спроможності та проводити часткові мобілізації. Указом від 17 березня 2014 року часткову мобілізацію було оголошено, зокрема, на території Кіровоградської області.
У Кропивницькому до захисту України долучалися і добровольці. Міська влада згадує мешканців міста, які вже у 2014 році першими вирушили на схід. Частина добровольчих формувань згодом була інтегрована до офіційних силових структур.
Мобілізація Кропивницького після 2022 року: ТрО, добровольці та ЗСУ
24 лютого 2022 року місто опинилося в новій реальності. Ще напередодні повномасштабного вторгнення Кропивницький готував систему територіальної оборони: у лютому міська рада виділила понад 1,6 мільйона гривень на її облаштування та підтримання мобілізаційної готовності.
Після початку повномасштабної війни до сил оборони почали масово долучатися добровольці. На Кіровоградщині 121-ша окрема бригада територіальної оборони до 24 лютого була переважно кадрованим підрозділом. Після введення воєнного стану її почали швидко розгортати, а добровольці приходили тисячами. Частина людей не потрапила до бригади просто через відсутність місць і звернулася до інших частин Сил оборони.
Паралельно працювала система мобілізації через військові центри комплектування. Уже 24 лютого 2022 року Кропивницький міський ТЦК та СП повідомляв про оповіщення резервістів оперативного резерву для проходження медичної комісії та доукомплектування військових частин.
Загалом історія мобілізації Кропивницького — це не лише історія військкоматів, наказів і призовних кампаній. Це історія самих містян, яких у різні епохи змушували, переконували або які самі вирішували взяти зброю і йти захищати те, що вважали своїм.