Після зимових політичних подій 2013-2014 років життя в Україні вже ніколи не буде таким, як раніше. Потужний трансформаційний період, що почався після 2010 року, досягнув найвищої точки напруги 21 листопада 2013. Політичні протести, що почалися в Києві, буквально за лічені години поширилися усіма великими містами України. Не залишились осторонь і кіровоградці. Політично небайдужі громадяни зібралися на площі Кірова, що нині перейменована на площу Героїв Майдана. Про те, які наслідки мав Євромайдан для нашого міста розказують самі громадські активісти. Більше на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Кропивничанка про те, як Україна змінилася після Євромайдану
Раніше кіровоградці, які мали однозначну проукраїнську громадянську позицію, збиралися в приміщенні прес центру «Перевесло». Там патріоти удосконалювали свої знання з української мови та обговорювали політичні події. Однак мітинги, що розпочалися в Києві 21 листопада змусили «перевеслівців» вийти на площу з прапорами та українською символікою. Однією з місцевих активісток, яка мотивувала містян виходити на акції протесту була Наталія Вельгун. Жінка і тепер активно підтримує євромайданівців та бере участь у громадському житті. Та в ті дні на Наталю лягло особливо багато обов’язків.
«Ми брали прапори України, гарячий чай і виходили на площу нашого міста», – повідомляє пані Наталя Суспільному.
Активістка говорить, що разом з однодумцями не могла залишитися осторонь політичних подій і не підтримати студентів місцевих вишів, що вийшли на площу, протестуючи проти рішення Парламенту офіційно припинити підготовку до євроінтеграції.
«Після розстрілів 21 січня я зрозуміла, що вороття назад не буде. Або нас усіх розстріляють, або посадять, або ми переможемо. Скажу, що саме після цієї дати ми змогли їздити Кіровоградом з прапорами України», – розказує Наталія Вельгун про зміни в суспільстві, які сталися після кривавих столичних акцій.
Жінка переконана, що після Євромайдану наша країна змінилась на краще.
Позитивні зрушення стали помітними у всіх містах, а в нашому обласному центрі – тим більше. На думку активістів, найбільше досягнення після подій 2013-2014 року – якісне підвищення рівня свідомості наших громадян. Підтвердження цьому чуємо у словах ще однієї кропивничанки Галини, яка свого часу стояла з українськими стягами біля міської ради. «Я ніколи не цікавилася політикою так, щоб прямо жити нею. До подій у Києві мені не було байдуже на євроінтеграцію, але просто так добровільно виходити і мітингувати?… Ні про таке я не думала. А потім по телевізору показали, як тітушки вбивають біля Верховної Ради студентів, і мій син не зміг на це дивитися. Разом з однодумцями вони вийшли на нашу площу, а я – за ним. Постояла кілька днів і зрозуміла: в мене наче друге дихання відкрилося. В мені стільки патріотизму ще ніколи не було» Та найголовніше – він не покинув мене і після Майдану».
Трансформація партійної системи
Починаючи приблизно з 2006 року найбільш вагомою політичною силою в Україні була Партія Регіонів. У Кіровограді, звісно, теж. Події, що змусили колишнього очільника країни піти у «відставку», спровокували потужні зміни в партійній системі. Якщо до Євромайдану кропивничани на кожному кроці бачили символіку Партії Регіонів, то в період бурхливих подій її стало значно менше, а після – вона й зовсім зникла. Все тому, що для кропивничан назва партії асоціюється з іменем колишнього президента Віктора Януковича, що керував країною під протекцією російського уряду.
З усуненням Партії Регіонів з політичної арени (а разом з нею – і втратою впливу комуністичної партії) на Кіровоградщині з’явилося багато нових політичних об’єднань. Події Євромайдану поклали початок новому періоду політичної історії нашого краю. Щоправда, політики, які перебували у складі «Регіонів» до 2014 року нікуди не поділися: вони створили нове об’єднання «Опозиційний блок». Серед інших нових партій, що тепер отримали «ковток повітря» – «Опозиція», «Європейська солідарність», «Перспектива міста», «Батьківщина», «опозиційна платформа – за життя», «Наш край», «Рідне місто».
Зміна настроїв кропивничан після агресії з боку влади
Настрої кропивничан (тодішніх кіровоградців), що вийшли в листопаді 2013 на мирний мітинг, радикально змінився після непропорційно жорстокої відповіді тодішньої міської адміністрації. З цього приводу знаходимо підготовлені «Гречкою» свідчення громадян, які виходили на мітинги.
“У лютому 2014-го барикади і «тітушки» з’явилися у Кіровограді як засіб боротьби проти, цитую тодішнього голову облдержадміністрації А. Ніколаєнка, «радикалів та спеціально підготовлених бойових груп з інших регіонів України». На той момент для мене це виглядало як штучна істерія і провокація, оскільки жодних захоплень адмінприміщень активісти Євромайдану на той момент не планували. Навпаки, мішки у вікнах ОДА та засилля «тітушок» стали приводом для того, щоб говорити «а може, і справді – будемо штурмувати?”, – розповідає Зоя Лебідь.
Тодішній мер міста Ніколаєнко, як вважають мітингувальники, намагався спровокувати містян до агресії. Але натомість акти насилля над неозброєними кіровоградцями зчиняли найняті владою силовики. «У будь-якому разі ми тепер певні, що не дарма «скинули» їх – Ніколаєнків, Ларіних та інших», – говорить Андрій Степанович. Чоловік одним із перших прийшов на прощу Кірова, а потім – до стін міської ради.
Чи зросла довіра кропивничан до нових політичних партій?
До політичних сил, оформлених чітко визначеними структурними рамками, населення завжди відносилося з деякою підозрою. Так вважає політолог Максим Марченко, який кілька років займається дослідженням соціально-політичних настроїв кропивничан. За словами спеціаліста завоювати довіру після революції, яка сталася, досить складно. З одного боку, розлючені та зневірені через халатність попередньої влади люди не так швидко, як раніше, ладні «проковтнути» обіцянки нових політиків. З іншого – місцеві політики швидко зметикували, як юридично оформитися в нові політичні сили і на гребні революції «увірватися» до місцевої політики як «активісти, що давно мріяли змінити систему, але не мали доступу до влади».
Як би там не було, кропивничани й досі з пересторогою ставляться до політичних партій. У ході опитування з приводу ставлення містян до нових політичних сил майже 40% опитаних висловили думку, що слуги народу відстоюють інтереси своїх лідерів, а не містян. 6% містян сказали, що партії не мають реального зв’язку з звичайними жителями міста. Проте 30% опитаних заявили, що відчули значне поліпшення життя після того, як від влади усунули «регіоналів». Тож не можна сказати, що Євромайдан ніяк не вплинув на діяльність владних структур. Місто й справді стало виглядати по-європейськи. Проукраїнські політики, яких обрали кропивничани до міської ради, виконують свої обов’язки сумлінно.
Жителі нашого міста, які брали участь у місцевому Євромайдані та столичних акціях тепер точно знають: звичайний люд може вплинути на політичну ситуацію і рівень життя. З кожним роком рівень громадянської свідомості зростає, так само, як і відсоток зацікавлених політикою співгромадян.