Залізниця наприкінці XIX століття змінила не лише торгівлю та промисловість Єлисаветграда, а й саме життя міста. Вона дала змогу швидше перевозити товари, сполучила регіон із великими транспортними центрами та поступово перетворилася на важливу частину місцевої інфраструктури.
Проте з початком Першої світової війни залізничні колії отримали ще одне значення — військове. Ними перевозили солдатів, спорядження, продовольство, евакуювали поранених, а згодом переміщувалися армії, що воювали. Детальніше про те, як залізниця впливала на життя Єлисаветграда та перебіг воєнних і політичних конфліктів, читайте на kropyvnytskyi-yes.com.ua.
Відомо, що у 1914–1921 роках Єлисаветградщина пережила кілька революційних і воєнних потрясінь. Влада в місті змінювалася, через регіон проходили військові формування, а залізничники дедалі частіше опинялися в центрі політичного протистояння.
Поява залізниці в Єлисаветграді: від першого потяга до Першої світової
Але спочатку слід пригадати, як і коли зароджувалась залізниця регіону. Залізничне сполучення Єлисаветграда почало формуватися в 1868 році. 1 серпня до міста прибув перший потяг, а вже наступного року, 23 січня, після завершення будівництва мосту через Інгул, залізничну ділянку ввели в повноцінну експлуатацію.
Відтак до початку Першої світової війни залізнична інфраструктура навколо Єлисаветграда вже була достатньо розвиненою. Саме місто мало станцію першого класу на Одеській залізниці. Важливу роль у транспортній системі регіону відігравала й Помічна. Спочатку, в 1877 році, поблизу однойменного села з’явився залізничний роз’їзд, який за два роки перетворили на проміжну станцію. Згодом її значення зросло: в 1911–1912 роках тут спорудили вокзал, паровозне депо, житлові будинки для залізничників та приміщення для відпочинку поїзних бригад.
З початком Першої світової війни залізниця отримала значно більше навантаження. Військові ешелони перевозили мобілізованих, боєприпаси, продовольство та інші вантажі, необхідні фронту. У зворотному напрямку рухалися санітарні потяги й вагони з пораненими. Для залізничників це означало додаткову роботу, складніший графік і постійну залежність від військових потреб.
Однак участь працівників залізниці у воєнних подіях не обмежувалася перевезеннями. Службовці Південно-Західних залізниць, до системи яких належав і Єлисаветград, долучалися до допомоги армії та родинам мобілізованих. Зокрема, від 1 серпня 1914 року із заробітної плати працівників передбачалося утримувати одну копійку з кожного рубля. Ці гроші спрямовували на організацію санітарного загону, облаштування лазаретів, придбання медикаментів і перев’язувальних матеріалів.
Але вже в січні 1916 року залізничники Помічної разом із робітниками Єлисаветграда підтримали страйк працівників миколаївського заводу «Наваль» та збирали кошти на допомогу страйкарям. А після Лютневої революції 1917 року ситуація змінилася ще більше. На станціях і в робітничих поселеннях відбувалися демонстрації, створювалися громадські комітети, а залізничники вимагали припинення війни та зміни порядку управління.
Політичні страйки та заколот Корнілова: роль залізничників Помічної
Одним із найпоказовіших епізодів участі залізничників у політичному протистоянні стали події серпня 1917 року. Тоді генерал Лавр Корнілов, головнокомандувач російської армії, виступив проти Тимчасового уряду. А для просування військ у напрямку Петрограда використовували залізничні ешелони, тому контроль над коліями та станціями набував безпосереднього військового значення.
Залізничники Помічної долучилися до протидії руху військ, які підтримували Корнілова. За історичними матеріалами, вони затримували ешелони, спрямовували потяги в тупики та перешкоджали їхньому просуванню за визначеними маршрутами. На станції працювали активісти залізничного руху, серед яких у джерелах згадуються П. Мізікевич та С. Кириленко.
Після цих подій Тимчасовий уряд посилив контроль над залізничною мережею. Наказом військового міністра військово-польові суди мали діяти на Помічній та ще 22 станціях. Крім того, військові структури перевіряли вантажі, призначені для фронту, та вилучали літературу, яку вважали більшовицькою. Серед газет, що потрапляли під такі обмеження, були «Правда», «Окопная правда» та «Голос пролетария».
У жовтні 1917 року залізничники Помічної підтримали страйк робітників Єлисаветграда. Після звістки про збройне повстання в Петрограді вони виступали за передачу влади Радам, припинення війни та запровадження робітничого контролю над підприємствами.
Бої за залізничний вокзал: німецька окупація та повстання отамана Григор’єва
Після революційних подій 1917 року залізнична інфраструктура Єлисаветградщини опинилася в умовах постійної зміни влади. У 1918 році місто та навколишні території переходили під контроль різних політичних сил. Природно, що Центральна Рада, Українська Держава Павла Скоропадського, Директорія УНР, радянські формування та німецькі війська мали власні інтереси щодо транспортних шляхів.
Показовий випадок стався наприкінці 1918 року на вокзалі безпосередньо Єлисаветграда. Там перебував німецький військовий ешелон чисельністю приблизно 450–500 осіб. Німецькі військові вимагали підготувати потяг, щоби повернутися додому через Знам’янку. Однак залізничний комісар, виконуючи розпорядження Директорії УНР, погоджувався пропустити їх у цьому напрямку лише за умови роззброєння. Німці відмовилися, посилаючись на те, що попередні їхні підрозділи вже роззброювали на станції Помічна.
Суперечка завершилася збройним нападом. За повідомленням тогочасної газети, близько десятої години ранку німецькі військові відкрили стрілянину, напали на українську варту та зайняли входи й виходи вокзалу. Цей епізод добре показує, наскільки важливим був контроль над залізничною станцією.
Ще більш драматичними стали події навесні 1919 року, коли на Єлисаветградщині розгорнулося повстання під проводом отамана Нестора Григор’єва. Його загони виступили проти більшовицької влади, а місто опинилося в зоні гострого протистояння. Важливим місцем перебування повстанських формувань став залізничний вокзал, куди прибували ешелони григор’євців.
Архівна збірка «Єлисаветградъ. Шлях до України. 1917–1922» містить повідомлення газети «Наша жизнь» за травень 1919 року про перебування повстанців на вокзалі. Усі ці факти свідчать, що безпека транспорту залишалася окремим напрямом роботи місцевих органів влади.
Залізнична спадщина Кіровоградщини: підсумки буремних років
Події 1914–1921 років показали, наскільки сильно залізниця впливала на життя Єлисаветграда та навколишніх поселень. Вона забезпечувала перевезення військ і вантажів, ставала місцем політичних конфліктів, а її працівники могли безпосередньо впливати на перебіг подій.
Історія Помічної, Єлисаветграда та Знам’янки нагадує, що залізничні станції були не просто транспортними об’єктами. У часи воєн і революцій вони ставали важливими пунктами боротьби за владу, територію та контроль над регіоном.